Археологія Воронезької області
Археологія Воронезької області — сукупність археологічних досліджень і знахідок на території сучасного Воронезької області Російської федерації. Територія області займає частину Середнього Подоння (Наддоння, Дону), а також охоплює українську історичний й етнічний край Східна Слобожанщина.
Вивченням археології в області займаються Воронезький державний університет й Воронезький державний педагогічний університет.
Дослідженнями археології Східної Слобожанщини займалися, як московські аргеологий - Василь Городцов, Петро Ліберов та інші; так й місцеві Арсен Синюк, Анатолій Пряхін та інші.
Територія Воронезької області була населена з часів палеоліту[1].
Ймовірно, ашельського періодом датуються знахідки оббитих кварцитів, виявлені біля села Шубне Острогозького району[2].
Микулинським інтерстадіалом датується фрагмент правої лопатки викопного людини сучасного типу з неандерталодібним компонентом, знайдений у місцевості Шкурлат-III (за назвою села Шкурлат 3, розташованого біля краю гранітного Павловського кар'єра) в 1980-1981 роках[3].
За віком стоянок у Костенках заселено Середнє Подоння було 40-35 тисяч років тому, що є певним свідченням найдавнішого перебування людини розумної на Східноєвропейській рівнині.[4] Середнє Подоння тоді представляла собою прильодовикову тундру, де мешкали мамути, шерстисті носороги та дикі коні.[5] Всесвітньо відомі стоянки у районі Костенки-Борщево належали сучасній людині - кроманьйонцам. Люди, що жили в цих краях приблизно 37-32 тисяч років тому (Костенки-14 (Маркіна гора), Костенки-12) вимерли й не є предковоми для нинішнього населення як Подоння, так і всієї Східноєвропейської рівнини[6][7].
Споруди у Костенківському районі виконували з каменя, кісток й заліза. Проте дерево не зберіглося.[4] Численні вироби та хати мешканців виготовлені з кісток й бивнів мамутів. 3 поховання людей. З предметів культу та мистецтва — палеолітичні венери — жіночі фігурки вагітних жінок, що вказує на культ плодоріддя.[8][9]
12 тисяч років тому закінчився льодовиковий період, тундра змінилася на ліс, зник мамут. Мисливський нарід костенківської культури посунув на північ за стадами мамутів.[10]
Середньокамʼяна доба на Середньому Подонні тривала у 10-5 тисячоріччях років до Р. Х.. Тут відсутні пам'ятки перехідного від палеоліту до мезоліту періоду (12-10 тисячоріччя до Р. Х.) та раннього мезоліту (10-8 имсячоріччя до Р.Х).
Середньокамʼяна доба характеризується приватним мисливством, мікролітами, відсутністю постійних жител, мобільністю мисливців. Зайшлі мисливці змішалися з залишками костенківців.[11]
До пізньої середньокам'яної доби (7-6 тисячоріччя до Р. Х.) відносяться декілька стоянок. Вони належать до зайшлого племені з північно-східного Надкаспія й Поаралля, а можливо з Центральної Азії. Характерним інвентарем у них були рогаті трапеції-вкладні. 6000 років до Р. Х. є крайнім часом коли прийшло плем'я з Надкаспію.
Новокам'яна доба у Середньому Подонні тривала у 5000-2000 роках до Р.Х..[12] Проте східні межі культури, ще не визначені. Ранній неоліт представлено середньодонською культурою. У 2007 році була виділена ранньоновокам'яна карамишевська культура, що осягала сточище річки Вороніж.[13]
В кінці мідної доби та ранньою бронзовою була поширена ямна культура. Про переростання ямної культури в катакомбну свідчать деякі археологічні знахідки, зокрема, Власовського могильника (село Власовка Грибановського району): "… поховання і ямного, і катакомбного типу могильника не виявляють хронологічного розриву, а визначають своїм виглядом ніби «робочий момент» процесу спадкоємності і взаємодії".[14]
Скотоводи (переважно коняри) енеолітичної репінської культури залишили Введенський й Іванобугорський могильник. На цих пам’ятках видно процес трансформування репінської культури у абашеську бронзової доби.
За бронзової доби у Середньому Подонні існували абашівська, катакомбна, воронізька й зрубна культури.[15]
У 2500-2000 роках у Середньому Подонні, й Верхньої та частині Середньої Сіверськодонеччини існувала харківсько-воронізька катакомбна культура, що слідує за ямною культурою, й, як вважається є результатом міграції народу донецької катакомбної культури на північ.[16]
У хутора Мостище в Острогозького району існують пам'ятник бронзової доби - кам'яний лабіринт. Мостищенський лабіринт є першим відомим мегалітичною спорудою середньої смуги Російської федерації.
За бронзової доба у 2000-1000 роках до Р.Х. на території області мешкали скотарські племена абашевської культури. Просліджується зв’язок старожитностей абашівської культури з енеолітичною репінською культурою. Під тиском давньоямної й згодом катакомбної культур етнос репінської культури витискується упівнічні межі лівобережжя Середнього Дону, де виявлені протоабашевські пам’ятки.
У Середньому Подонні у 1700-1100 роках до Р.Х. існувала бережнівсько-маївська зрубна культура.
Залізної доби область стала частиною Скіфії. На Великом Борщевському, Архангельському й Сторожевому городищах, а також на горі у села Рудкін виявлена кераміка скіфського часу, яку І. І. Ляпушкин датує 500-100 роками до Р.Х..[17] Городище Розсошки 1 - Крутці й Аверинське городище було спалено під час нападу кочовими скіфами.
2013 року у курганному могильнику Дівиця-5 виявлено поховання 4 скіфських амазонок з багатим головним убором, що раніше знаходили лише у степових царських курганах.[18]
Сармати змінили скіфів. Вважається, що сармати дали ім'я річці Дон.
Нащадки сарматів алани в епоху раннього середньовіччя перейшли до осілого способу життя і оволоділи навичками міської культури (Маяцьке городище), вступили в складний симбіоз в кочовиками (булгари, хозари). У села Березівка Воробйовського району у двох курганах виявлені поховання алан початку гунського вторгнення - кінця IV сторіччя, а також кілька горщиків, схожих з глиняним посудом слов'янської інясевської культури.[19]
У IX сторіччі на територію області приходять слов'яни (роменсько-боршевська культура). За деякими відомостями вони створюють самостійну державу Вантит на околиці Хозарського каганату. Набіги печенігів перешкоджали заселенню Воронізької області, тому у Московському царстві й згодом у Російській імперії закріпилася назва Дике поле.
Від золотоординської доби залишилися сліди мусульманських храмів й мавзолеїв.[20] Після розпаду Золотої Орди Воронізькою областю прокладається Ногайський шлях, якому хани кубанської Ногайської Орди здійснювали набіги у Московію. У великих набігах брали участь тисячі вершників, озброєних шаблями й луками зі стрілами. Головним завданням набігів було захоплення полонених, яких через Озів продавали в рабство на ринках Османської імперії.[21] З християнського населення регіону, що засвоїла деякі елементи культури і генофонду кочовиків, складається козацтво (донські козаки, Пристанський).
- ↑ В Воронежской области археологи обнаружили стоянку охотников эпохи палеолита
- ↑ Замятнин С. Н. Находки межледниковой фауны и оббитых кварцитов у с. Шубное Воронежской области // Учёные записки МГУ. М., 1952. Вып. 158.
- ↑ Находки ископаемых гоминид на территории Восточной Европы и сопредельных регионов Азии (Часть 2). Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ а б Первопроходцы каменного века Воронеж (ru-ru) . Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Европа началась в верховьях Дона?. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
- ↑ Qiaomei Fu et al. The genetic history of Ice Age Europe
- ↑ Что рассказала ДНК древнейшего «папуаса» из Воронежской области. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 22 грудня 2019.
- ↑ Первопроходцы каменного века - Палеолитические стоянки Воронеж (ru-ru) . Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Общество в каменном веке Воронеж (ru-ru) . Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Полет стрелы Воронеж (ru-ru) . Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Полет стрелы - Эпоха мезолита Воронеж (ru-ru) . Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 21 грудня 2019.
- ↑ Эпоха неолита Воронеж (ru-ru) . Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
- ↑ РАННИЙ НЕОЛИТ ВЕРХНЕГО ДОНА - Р.В. Смольянинов, А.В. Сурков (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019.
- ↑ Синюк, А.Т. (1989). ПОГРЕБЕНИЯ ЯМНОЙ И КАТАКОМБНОЙ КУЛЬТУР ПЕРВОГО ВЛАСОВСКОГО МОГИЛЬНИКА Проблемы археологического изучения Доно-Волжской Лесостепи. Межвузовский сборник научных трудов (російська) . Вороніж. с. 56.
- ↑ Синюк, Арсен Тігранович (1996). О хронологическом соотношении культур эпохи бронзы лесостепного Дона (російська мова) . Липецьк: Археологические памятники лесостепного Подонья. Выпуск 1. с. 87—94.
- ↑ А. Т. Синюк, Ю. П. Матвеєв — Курганные комплексы среднедонской катакомбной культуры (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 грудня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
- ↑ Москаленко А. Н. Архангельское (Голышевское) городище // КСИИМК — Вып. II. — 1939
- ↑ Російські археологи виявили поховання скіфських амазонок. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
- ↑ Всадники в красных туниках [Архівовано 22 грудня 2019 у Wayback Machine.], 19.02.2018
- ↑ Мусульманские археологические памятники Воронежской области[недоступне посилання з Июнь 2018]
- ↑ Татарские вторжения на территорию Воронежского края. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
- Дорогами тысячелетий — А. З. Винников, А. Т. Синюк